Дослідник народної культури України

"Куліш - перворядна звізда в нашому письменстві, великий знавець нашої  народної мови, а при тім добрий знавець язиків та літератур європейських народів!" І.Франко
  У серпні місяці 1819 року, на хуторі біля м.Воронежа теперішньої Сумської області, у козацькій сім'ї народився український письменник і громадський діяч - Пантелеймон Олександрович Куліш.
 "Гарячий Панько" - як він згодом підписується - був другою дитиною від другого шлюбу заможного хлібороба Олександра Андрійовича і дочки козацького сотника Івана Гладкого Катерини. Змалечку на хуторі під Воронежем юний Панюша наслухався різних казок, переказів, легенд, особливо народних пісень, що їх наспівувала його мати.
Була  в нього і "духовна мати" - сусідка по хутору Уляна Терентіївна Мужиловська, яка заохотила хлопчика до книжки, виховала благородні почуття і наполягала на навчанні його в повітовому училищі Новгород-Сіверська. У 1836 році він закінчив п'ять класів Новгород-Сіверської гімназії. Перша його оповідка "Циган" була витвором із почутої від матері казки.
Протягом 1839 - 1840 рр. Куліш навчався на філософському та юридичному факультетах Київського університету. Але не закінчив його. Згодом молодий письменник працює у Києві, Рівному, а коли журнал "Современник" починає друкувати в 1845 році перші розділи його відомого роману "Чорна рада", ректор Петербурзького університету П.Плетньов (він же -  редактор "Современника") запрошує його до російської столиці на посаду старшого вчителя гімназії і лектора російської мови для іноземних слухачів університету.
 22 січня 1847 року П.Куліш одружився з сестрою В.Білозерського - Олександрою Михайлівною (літературний псевдонім - Ганна Барвінок). Їхнє перше побачення відбулося влітку 1846 року о четвертій ранку в липовій алеї хутора Мотронівки. На стовбурі липи, під якою вони зустрілися, П.Куліш згодом  вирізав "всевидяче око". За  боярина на вінчанні  був Тарас Шевченко, який тішився щасливою парою. Його вразила дівоча краса, чудовий голос "молодої княгині" (поет чомусь увесь час називав наречену саме так), яка співала йому "Ой, зійди, зійди ти, зіронька моя вечірняя". Сам Пантелеймон Олександрович також вихваляв свою любу в одному з листів: "Гарна і розумна в мене жінка. Знає добре нашу історію, а пісні так співає, що аж серце радіє". Олександра доклала чимало зусиль для здійснення П.Кулішем перекладу Біблії українською мовою, який він присвятив своїй матері та дружині: "Неньці моїй святесенькій, її душі невмирущій, сю працю, нею змалечку натхненну, благовійно підношу. Дружині моїй ріднесенькій, що неня мені по свойому образові пророкувала, сю працю, нею піддержану, захищену, підпоможену, низенько вклоняючись, підношу". У день "золотого весілля", яке подружжя Кулішів відзначало 22 січня 1897 року, він ще раз благословив день їхнього знайомства.
Ще задовго до смерті,  у 1857 році П.О. Куліш відкрив друкарню, в якій вийшов альманах "Хата"; для школярів - читанка "Граматка" та український буквар.
1883 року Куліш відійшов від громадської діяльності та усамітнився в маєтку дружини на хуторі Мотронівка, де присвятив себе літературній і науковій роботі до кінця свого життя.
По смерті П. Куліша його дружина Олександра Михайлівна зробила все можливе, щоб видати його літературні твори. Щороку вона приїздила на могилу чоловіка в день його смерті. В останнє 83-літня жінка побувала тут у 1911 році. Заповітом її стало прохання щорічно 9 серпня (27 липня за старим стилем) у день Святого Пантелеймона згадувати про П.О.Куліша. Вона писала: "Після моєї смерті, як будуть доходи з творів Куліша, то збудувати домик хоч на 20 покидишів-діток... А потім виховати в память Куліша, дати хороший напрям, може, між їх буде поет і поетеса".
Це дивовижний талант універсального типу, чия багатогранна діяльність ще належним чином не вивчена і не спопуляризована. Запрошуємо вас до міської бібліотеки для дітей, де ви маєте змогу більш докладніше дізнатися про літературну спадщину видатного українського літературного та громадського діяча.