Щасти, Боже із Йорданом...

   Гей ти. пане господарю,

   Щасти, Боже із Йорданом.
І з водицею, і з царицею,
        З усім домом,з усім добром... 

 

19 січня -Хрещення Господнє і Богоявлення. Саме цього дня майже дві тисячі років тому Ісус Христос прийняв хрещення від Івана Хрестителя ( Предтечі ). Християнський Йордан - це пам'ятка хрещення Ісуса Христа в ріці Йордані на початку Його прилюдної діяльності. При хрещенні Христа Спасителя було з'явлення Пресвятої Трійці а також особливо урочисте з'явлення Божества Спасителя, який всенародно розпочав Своє відкрите служіння в ім'я визволення світу. В народі це свято має декілька назв: Водохреща, Хрещення, Йордань.  
   Одні дослідники вважають, що це християнський звичай, запозичений від греків; інші дотримуються думки, що воно " випадає " з різдвяного циклу, бо присвячене воді, як "чистителю і святителю" давнини, " вигнанню зими та вшануванню і прискоренню приходу весни ". У цей період сонце перемагає морок і темряву, освячує своїм життєдайним світлом ріки, озера, джерельні струмки і криниці. Наші предки вважали, що на Водохреща відбувається єднання людської душі з природою.
Напередодні свята, на покуті, чіпляли біля ікон, обіч віконних рам і дверей ажурні хрестики із соломи, аби вони " оберігали " оселю від нечистої сили.
Ніч під Водохреща була сповнена всяких чарівностей. Згідно з народним повір'ям, худоба цієї ночі розмовляє між собою. Той, хто почує цю розмову мусить померти.
Хлопці на свято випускали пару голубів, щоб бути у шлюбі.

За давньою традицією, цього вечора люди ходять до родичів і приятелів, запрошують їх у гості на кутю, колядують, починають огляд наречених і сватаються.
На Водохрещення не слід прати білизну, сваритися. Існує повір'я, що коли священник занурює у воду хрест, з річки вистрибує всяка нечисть і не повертається до тієї пори, допоки якась жінка не прийде прати білизну. Тому протягом тижня старі люди забороняли прання.
Йорданська вода вважалася лікувальною. В Водохреща купаються від " корости ", але в цю хвилину потрібно остерігатися щоб ніхто не крикнув " щоб така вода, як дубова кора ", тому що вона " і справді візьметься на тілі ". 
Набравши свяченої води, молоді дівчата чим скоріше поспішають додому, бо вважається, яка першою її принесе в хату - тій судитиметься щаслива доля.
У деяких місцевостях України, жінки набираючи воду з річки, прагнули зачерпнути з нею і декілька камінців. Влітку клали їх на городі, щоб родили огірки, капуста та інші овочеві культури. Дехто з селянок збирав сніг у купи, а згодом білив ним тільки зіткане полотно.
Якщо перед обідом на Водохреще господиня місить тісто на пироги, то витягнувши з нього руки не витирає їх, а йде в сад і обв'язує яблуні соломою і примовляє: " Щоби на сей рік родили яблука, такі добрі і м'які, як це тісто " .
Багато  звичаїв та обрядів пов'язанх із Водохрещенням описано у книгах О. Воропая " Звичаї нашого народу ", В. Скуратівського " Святвечір ", В. Войтовича " Українська Міфологія " та  інших творах.