Акварелі слова Анастасії

Доброго дня, Чомусики та Читайлики, після певної перерви ми раді зустрічі з вами.  Запрошуємо вас до рубрики "Світанок творчості", де пропонуємо  познайомитися з творчим доробком  уже знайомої вам Анастасії Бакало. Адже  вірші Насті - це своєрідний  щоденник її життя, душі, почуттів.
 Усі свої враження, думки, роздуми, сумніви, відкриття й одкровення юна поетеса виклала у віршованих рядках. Отож, читайте та насолоджуйтеся.

Ода

Повільно тліє папірець…

(Люблю папір палити).

І тих обпечених слідів

Із нього вже не змити.

О Серце! Загадка моя

І віковічна тайна.

Душа моя, Любов моя,

Любове незвичайна!

О Світле днів! Іди сюди

І покажи мій шлях.

Я хочу буть Людиною

Не тільки на словах.

Люблю безмежно; подивись

На стежку на мою…

Чи скажеш ти, що я колись

Когось ще полюблю?

Моєї загадка душі

Вік вічний по життю

Іде; і сам я не скажу,

Кого я так люблю.

О Думко! Прилетіла ти

До мене наче з раю.

Я скоро знов зостанусь сам…

А чи не сам?.. Не знаю.

13.09.2012

Мій вирій

Осінні дні такі солодкі,

Всі – наче тануть у мені.

Від цих, здавалось, днів коротких

Я п’яний, наче у вині.

Душа не знає, де той вирій,

Шукає щастя в небесах.

Здавалося, цей світ немилий,

Коли краси нема в словах.

Мій вирій – там, де рідне небо

Запалює мої зірки.

Мені чужого і не треба,

Лиш ці ось золоті роки.

Піймаю пташку неба вільну,

Зірок проміння я нап’юсь.

На Сонце біле, Сонце сильне

Я без остраху подивлюсь.

Мій вирій там, де за хмарину

Ховає рідний Місяць світ;

Де зовсім малую дитину

Добра навчають з ранніх літ.

Мої зірки… Шукаю долі

Та неба щедрого дощу.

Душа незламна прагне волі,

А я за нею полечу.

О, вирій, - де ранкові мари

Й незримі сльози дощові

Блищать; де очі рідні мами

Ми бачим, доки ми живі.

Мені чужого і не треба…

Лиш рік один цей золотий.

Як добре, маю рідне небо!

Одне лиш… Сам собі чужий.

24.10.2012