Голодомор для України, глибока рана, яка нестерпним болем пронизує пам'ять його очевидців та жертв. Українців позбавляли Батьківщини, мови, винищували родовід, обкрадали духовно, морили голодом, вбивали і примушували мовчати. Аналогів подібним злочинам у світовій історії важко знайти. Люди старшого покоління, яким вдалося пережити цю трагедію. не наважувалися говорити про неї публічно.
Зі щоденника письменника Олеся Гончара: " А мені згадався 1933-й. Це таки був геноцид! Пів-Сухої виморено виморено голодом за одну весну. Сім'я Булата-коваля, де діти старші поїли менших... А ті мої товариші-однокласники Киселі з бреусовських хуторів, що незрівнянні успіхи проявляли в математиці, - сьогодні у школі були, а завтра вже не прийшли: вмерли обидва. А по містах торгсини, Галещинська біофабрика окорока відправляла на експорт... " Згадує жителька міста Гадяч Євгенія Фесенко-Ковальська: "...Моє рідне місто Гадяч теж було жертвою цього жахливого злочину...Гадячани мерли просто на вулицях, їх підбирали на вози і вивозили геть, часом там були і живі, я сама цьому свідок. ...по містах ніби давали картки на хліб. Але це неправда. деякі отримували картки, але не всі. Мій батько, наприклад, карток на хліб не отримував, у нашій родині панував голод. Врятувало нас те, що повідносили золоті речі до "Торгсину"... В центрі міста на розі крамниці були виставлені на вікнах усякі харчі, що їх можна було заміняти на золото і срібло, а перед крамницею лежали голодні гадячани і там же вмирали".
Книжкова виставка "Голодомор в Україні: події, факти" та година пам'яті " Великі твої жертви Україно!" починається з славної історії держави України.
0 комент.:
Дописати коментар