Бердичів – Волинський Єрусалим

Доброго дня, шановні Чомусики та Читайлики, запрошуємо Вас завітати до рубрики "Мандруємо історією Бердичева". Впевнена, ви часто чуєте, що Бердичів до цих пір називають «єврейським» містечком. І не дивно. Ось чому. У ХІХ столітті Бердичів був найбільшим єврейським осередком в Україні і одним з найбільших у Європі. Його називали Волинським Єрусалимом. Тут мешкало більше 50 тисяч євреїв.
У післявоєнні роки ХХ століття кількість євреїв у Бердичеві значно знизилась, але Бердичів ще й нині є особливим містом для євреїв всього світу. Перші відомості про єврейську громаду в Бердичеві відносяться до 1712 р. У містечку був затверджений кагал (община), що свідчить про мешкання значного числа євреїв. У 1765 р. по офіційному перепису в Бердичеві налічувалося 1220 євреїв, а 1787 р. - 1500. У останній чверті XVIII ст. Бердичів став одним з центрів хасидизму в Україні, а після 1793 р. - і на території Російської імперії. У 1785р. рабином Бердичева був вибраний і залишався ним до своєї смерті в 1810 р. один із засновників хасидизму Леві Іцхак Бен Меїр.

Усипальня Св. Леві Іцхака Бен Меєра

Він славився ученістю і заслужив загальну пошану своєю простотою і мудрістю. У 1811 р. в Бердичеві були посмертно видані його праці, а його могила дотепер є місцем паломництва хасидів України й інших країн. В кінці XVIII ст. у Бердичеві була заснована єврейська друкарня, і незабаром місто стало одним з центрів єврейського книгодрукування в Україні та в Російській імперії.
Після другого розділу Польщі в 1793 р. Бердичів, що відійшов до Росії, спочатку був містечком Брацлавського воєводства, пізніше - Волинської губернії, а з 1846 р. став містом повіту Київської губернії. У 1798 р. у Бердичеві налічувалося 864 будинки і проживало 4820 чол. У місті діяли дві шовкові фабрики, шкірзавод, цегляний завод, два млини. Широкий розвиток одержали ремесла, особливо після інтенсивного заселення міста ремісниками-євреями (Бердичів знаходився в смузі осілості). У першій половині ХІХ ст. місто швидко росло як за чисельністю населення, так і по оборотах торгівлі, виробництві фабричних і ремісничих виробів. Він став найбільшим торговим, ярмарковим центром України. Тут існували крупні єврейські фірми: Манзон, Ефруссі, Горвіц, Френкель, Трахтенберг та ін. "Бердичів, - писав Київський генерал-губернатор І.Фундуклей, - єврейське місто. Християни складають в ньому 1/8 частину населення, а 7/8 припадає на євреїв". У середині ХІХ ст. у Бердичеві було 1785 будинків, в т.ч. 85 кам'яних, проживало більше 41 тис. жителів. З 50-х рр. ХІХ ст. роль Бердичева як торгового центру дещо знижується. З падінням оборотів торгівлі, особливо транзитної, в заняттях єврейського населення зросла роль промислових підприємств, ремесел і промислів. Серед бердичівських ремісників-євреїв були: ювеліри, кравці, шевці, сідельники, годинникових і рушничних справ майстри, різьбярі, столяри, фортепіанщики, токарі, ковалі, слюсарі, бондарі, теслярі, малярі, склярі, мідники й інші майстри. Життя і праця більшості бердичівських ремісників і майстрових були тяжкими.
Тільки 20% єврейського населення Бердичева можна було віднести до забезпечених людей. 70% бердичівських євреїв не мали ніякої власності, окрім особистого одягу і якихось дрібних побутових предметів. Значна їх частина тулилася в жалюгідних халупах в умовах скупченості і перенаселеності. 20% єврейського населення Бердичева жило за рахунок добродійності.
Вже на початку ХІХ ст. у заможніших шарах єврейської громади Бердичева стали розповсюджуватися ідеї просвіти (Хаскала). За ініціативою письменника і публіциста Іцхака Бер Левінзона був утворений гурток "любителів освіти". Вільне від забобонів тлумачення Левінзоном єврейської етики і релігії, проповідь оволодіння загальнолюдськими знаннями зробили пізніше сильний вплив на декілька поколінь єврейської молоді Бердичева й інших регіонів України. І хоча просвітницька течія не проникала углиб єврейських мас, вона привела до певних результатів. У 1850 р. було відкрито перше, а в 1860 р. друге казенні єврейські училища 1-го розряду, до яких потім додалося декілька приватних училищ. Освіту здобувала невелика частина єврейської молоді, переважно із заможних верств населення. Одним з особливо діяльних ентузіастів освіти бердичівських євреїв був д-р Ротенберг, завдяки зусиллям якого була відкрита гімназія і збудована суспільна бібліотека. Проте і на початку ХХ ст. письменних євреїв було трохи більше 18 тис. чол., тобто 44% єврейського населення міста. Перед І світовою війною в Бердичеві налічувалося 21 учбовий заклад, в т.ч. комерційне училище (з чоловічим і жіночим відділеннями), три гімназії, вище початкове училище, в яких навчалося 2186 учнів. Давав спектаклі тимчасовий театр в спеціально побудованій красивій будівлі на головній вулиці, яку спорудив на свої кошти відомий в місті лікар і підприємець Д.М.Шеренцис. В місті функціонували три невеликі приватні кінотеатри, декілька бібліотек, клуби і музично-драматичне товариство.
В наступному нашому номері, Чомусики й Читайлики, ми продовжимо розповідь про величний нескорений єврейський народ, який в свій час густо населяв наш Бердичів.
Джерела: http://ukrainaincognita.com/khasydy/berdychiv-volynskyi-erusalym