День святих Апостолів Петра і Павла

   Дванадцятого липня за новим стилем — день святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла, або, як кажуть у народі «Петра». В цей час у багатьох районах Ук­раїни починаються жнива, а звідси й походить народне вірування про те, що справа святого Петра — «жито за­жинати».

     В одній з народних колядок святі Апостоли Петро і Пав­ло виступають плугатарями, вони орють поле під осінній засів:

Святий Петро за плугом ходить, 

Святий Павло волоньки водить, 

А сам Господь-Бог пшеничку сіє, 

А святий Ілля заволочує.

   На карпатських полонинах, де потепління наступає пізніше, ніж в інших частинах України, з іменем святого Петра в'яжеться найвищий розквіт літнього періоду. В одній колядці співається, що святий Юрій трубить в трембіту «листовую», а святий Петро — «в цвітовую»: як затрубив святий Петро, то —

Пішли голоси по полонинах,

По всіх царинах, та й по всіх садах,

По виноградах, по пасіченьках —

Всі полонини у цвіту стали,

Всі полонини та всі царини,

Та й усі сади, та й виногради

Зродили цвіту по всьому світу.

А пчолоньки сі ба й ізроїли,

Та на цвіт спали, медок зібрали.

     До свята Петра й Павла готувалися колись в Україні як до великого свята: білили хати, оздоблювали рушни­ками стіни, вбирали подвір'я. Ранком у цей день, звичай­но, всі йшли до церкви. Дівчата вбирали свої голови вінка­ми з польових квітів, а особливо червоними маками. По­вернувшися з церкви, люди розгівлялися мандриками. Мандрики — це пампушки печені з пшеничного тіста, яєць і сиру. Сама назва походить ніби від того, що, мандруючи по світі, Петро з Павлом живилися «мандриками». В цей день зозуля перестає кувати; селяни кажуть, що вона мандриками подавилася, бо ж украла в святого Петра одну мандрику, й за це її Бог покарав тим, що вона на свято Петра та Павла давиться мандриками й перестає кувати. А якщо кує зо­зуля й після Петра, то це, за народнім віруванням, віщує нещастя.  На другий день після «Петра» є теж свято, але наполо­вину менше, і називається воно «Полупетра» або «Петро­вого батька». На Слобожанщині колись у цей день різа­ли трьох півників і варили борщ у трьох горнятах—«три борщі, бо святий Петро три рази відрікався від Христа».

    Хліб на Україні вважається символом святості, радості, щастя, здоров'я та багатства. Тому жнива завжди були святою справою. Село в цей час завмирало. Вдома лишались тільки хворі, старі і малі. Достиглі поля пшениці і жита чекали мозолястих рук хлібороба. Жнива починались за тиждень до "Петра" (12 липня), або після нього і обов'язково в легкі (жіночі) дні: середу, п'ятницю, суботу. 

  На полі з'являлися люди в широких білих штанях, у полотняних сорочках, з мантачками за поясом і з косами в руках,— косарі; вони вдаряли своїм гострим знаряддям по сухих стеблах дозрілого хліба, й довгий рівний покіс, як простелений рушник, лягав стрічкою за кожною косою.

Дівчата й молодиці виходили на ниву з серпами; жнучи, вони спритно клали сніп за снопом і, працюючи, співали:

Вгору, сонечко, вгору, 

Хай я нивоньку дожну. 

Ой, лане-ланочку, 

Скажи ж мені правдочку, 

Чи будемо ми в кінці, 

Чи підемо ми в вінці?

Ой, будем, доню, будем,                                           Лише нивоньку дожнем!

Зичимо вам, шановні Чомусики та Читайлики, Божої ласки, добра та миру. Нехай благодать Господня завжди перебуває з вами на многії та благії літа!