Перші згадки про Бердичів

Запрошуємо Вас завітати до рубрики "Мандруємо історією Бердичева".

Підтримаю А.П. Горобчука, який сказав так: «…розповісти про історію нашого міста коротким оповіданням, чи більш розгорнутим екскурсом просто неможливо – історія його так повноводна, як річка Гнилоп'ять, що тече міськими берегами…». Хіба можна сказати краще?
Сьогодні ми поведемо розповідь про те, як з’явився Бердичів.

Тут протікала заболочена протока, яка омивала перше поселення м. Бердичева

Отож, територія, на якій він розміщений, заселена ще в II тисячолітті до н. е. Тут виявлено поселення доби бронзи та залишки двох поселень черняхівської культури. Таким чином, Бердичів виник не на порожньому місці, його появі передували численні поселення або стоянки різних епох. У середині XX ст. на території Бердичева виявлено та досліджено залишки ранньослов’янського періоду в урочищах Жмури та Дружба.

 Давнє поселення, з якого виріс Бердичів, розташовувалося на високому мисовидному із стрімкими схилами березі Гнилоп'яті. З двох боків його оточувала річка, а з третього – заболочена притока, що й тепер протікає (щоправда, у прихованому вигляді) в районі вулиці Богдана Хмельницького. XV столітті поселення розростається і перетворюється в укріплення – замок, що був, за висновками істориків, характерним зразком тогочасної оборонної дерев'яної архітектури на східних теренах України. На цей період – середину XV століття – і припадає заснування власне міста, пов'язаного, насамперед, з династією Тишкевичів: 17 жовтня 1437 року князь Лев Болеслав Свидригайло, наймолодший син Ольгерда, Великий князь Руський (Київський), надав жалувану грамоту своєму підданому – васалу Каленику Мишковичу – на володіння землями від Хмільника (сучасна Вінниччина) до Пулина (сучасне селище міського типу Червоноармійськ Житомирської області). До цих володінь входили і землі сучасної Бердичівщини. У Каленика Мишковича було три сина – Сенька, Івашка і Тишка (Тишко, Тимофій). Від третього сина Каленика Мишковича – Тишка – і походить рід Тишкевичів (що означає нащадки Тишка). В наступні роки нащадки Каленика активно освоювали край, будуючи замки і населяючи їх переселенцями. В цей час і з'являється, або скоріше відроджується, Бердичів. На думку українського вченого Тодоса Мовчанівського, Бердичів виник навколо митниці, на одному з шляхів, який зв’язував Королівство Польське з Великим князівством Литовським.   

Ви здогадаєтесь, де це?

Щодо визначення дати першої писемної згадки про Бердичів в історичній літературі існують розбіжності. На сьогодні вважається, що першою зафіксованою документально датою, в якій згадується Бердичів, є 1545 рік – рік, коли назва "Бердичів" зустрічається в люстрації (переписі населених пунктів) як власність Василя Тишкевича. Але наші науковці продовжують плідно працювати і одним із плодів їхньої праці є цікавий документ  - Дарча грамота подільського князя Федора Коріатовича. Дана  грамота знаходиться у Національному історичному архіві Білорусі і «…цей документ опосередковано вказує на наявність в цей час Бердичева та надає ще одну дату писемної згадки про Бердичів – 1391 рік. Так що питання про дату заснування Бердичева залишається відкритим.  І ви маєте гарну нагоду, майбутні археологи, історики, краєзнавці, відкрити точну писемну згадку про Бердичів. Отож досліджуйте, вивчайте і читайте... Хіба ж Бердичів не дивний? Як ви гадаєте, любі Чомусики і Читайлики?

Джерела:

- http://www.ukrmandry.com.ua/index.php?id=197

-  http://infoberdichev.narod.ru/photoalbum.html,

- Горобчук, А.П., Бердичів. Історія міста від заснування до сьогодення (історико-краєзнавчий нарис)/Анатолій Горобчук - Житомир, ПП "Рута", 2012. – 232 с., іл.