Сторінками безкровної війни

Чимало різних лих              

Спіткали наш народ.
Та найстрашнішим з них
Був штучний голод.
Шановні Чомусики та Читайлики. Багато різних випробувань  випало на долю українського народу. Однією з таких трагедій є Голодомор 1932 - 1933 року. До дня Голодомору 1932 - 1933 років у 14 листопада міській дитячій бібліотеці для дітей для учнів 5 - Б класу ЗОШ  № 5  була проведена  бесіда ''Сторінками безкровної війни''.

Спланований і реалізований голодомор - став найбільшою національною катастрофою. Тільки протягом 1932 - 1933 років загинула 1/5 частина сільського населення України.
За різними оцінками, штучний голод забрав від 3 до 10 мільйонів життів. Досі не віриться, щоб тут у житниці України - раптово зник хліб, люди залишилися без зернини. І це в урожайний 1932 рік. Пухли старі й малі, вимирали родини й села. Смерть чигала на шляхах, на полі, в хатах. Здавалося, кістлява рука вдень і вночі не випускала своєї кривавої коси.
 У світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав на долю однієї знайродючіших і найблагодатніших країн.
Становище в країні було катастрофічне. Представники місцевої влади організували в селах спеціальні бригади, які викликали по одному майже всіх селян, вимагали негайно відвезти на станцію мішок зерна. Відпускали тільки після того, як селянин погоджувався. Деякі селяни - бідняки накладали на себе руки.Смерть косила людей аж до літа 1933року.
Наприкінці зими 1933 року голод на Україні набув велетенських розмірів. Люди в селах їли мишей, щурів і горобців,траву, кісткове борошно й кору дерев. Намагаючись урятуватися, тисячі селян ішли в міста, де навесні скасували хлібні карточки і можна було купити хліб. Дороги, що вели до міст, були блоковані, але селяни усе ж пробиралися туди, та не знаходячи порятунку, вмирали просто на вулицях. Намагаючись урятувати від голодної смерті дітей, селяни везли їх до міста і залишали в установах, лікарнях. ( Присутнім  був продемонстрований документальний фільм '' Незнаний голод'', а також мультимедійна презентація "Сторінками безкровної війни").
1932 рік - був жахливим випробуванням для дітей, упродовж якого вони масово гинули в містах і селах. Діти тихо помирали, не дочекавшись допомоги, гинули без ліку й часу.
Для забезпечення життєздатності дитячого організму необхідно було мати щодня: 300г хліба, склянку молока, пів'яйця, 5г цукру, 25г м'яса.
За перше півріччя 1932 року в містах, за далеко не повними підрахунками, виявили близько 5 тисяч безпритульних підлітків.
У складі Наркому освіти було створено штаб по роботі з безпритульними, створювали комісії.
У 1932 - 1933рр. смертність дітей щонайменше становила половину померлих від голоду селян України. За неповними даними, лише кількість учнів у початкових, неповносередніх, професійних школах, а також у дошкільних закладах за 3 голодних роки зменшилася на 1млн 71тис. чоловік. Стали пусткою сільські школи, бур'яном поросли дитячі майданчики, а відсутність педагогічного колективу сягала подекуди 96 - 98% попередніх років.
Сумна й досить трагічна географія голодомору не вигадана, а цілком реальна, історично достовірна. І ви , шановні Чомусики та Читайлики повинні завжди пам'ятати про голодомор, як одну із трагічних сторінок історії українського народу.