22 листопада 2012

Світанок творчості

Доброго дня! Вже не один раз ви чули, шановні бердичівляни, що наше місто славиться талантами, і це дійсно так. Ви у цьому переконаєтеся. А для того, щоб ви мали можливсть познайомитися із творчістю молодих початківців ми пропонуємо вашій увазі рубрику "Світанок творчості".
А право першості ми надаємо Анастасії Бакало. Навчається Анастасія у 8 класі НВК
№ 4, активна читачка бібліотеки - філії № 6, у Всеукраїнському конкурсі "Найкращий читач 2011 року" здобула звання найкращий читач міста Бердичева. Шановні читачі, ми просимо вас прочитати перші вірші Анастасії, та звертаємося до вас з проханням поділитися своїми враженнями про вірші Анастасії у коментаріях, а може навіть у вас виникне бажання допомогти юній поетесі видати свою добірку віршів.
Анастасія Бакало

Згадай мене
Коли спаде зажура дум осінніх,
Коли земля прокинеться від сну,
Коли серед скарбів Землі безцінних
Ти знайдеш заблукавшую весну,
Коли побачиш, крізь проміння позолоту,
Як Сонце сходить в небі голубім,
І як злітає із очей твоїх дрімота,
Спускаючи на землю крила тінь,
Коли почуєш, як розсиплеться намисто
Роси ранкової по сонній ще землі,
І задзвенять на травах, світлі й чисті,
Ясні краплинки ці,
Коли ти встигнеш падаючій зірці
Бажання свого серця всі відкрити,
Коли в нічному небі зійде Місяць
Й ти матимеш про що з ним говорити,
Коли зірки впадуть в твої долоні,
Щоб освітити твій життєвий шлях,
Згадай мене – і я обов’язково
Прийду до тебе хоч у твоїх снах.



Стежина
Я знаю час,
Коли небо із Сонцем говорить,
І хвилі хочуть щось сказати,
І шепочуть свою пісню,
І на Сонце не боляче дивитись.
Я знаю, як п’єш красу,
Але спрага стає все більша.
Як чайка купає крила,
що натомились удень.
З дитинства небо пливе.
Доріжка із Сонця простяглася.
Воно теж вгамовує спрагу
свою сильну.
Я знаю, ось пташки галасливі
про щось своє розмовляють.
Бачу, як легко
вода сліди мої змиває,
У небутті їх залишаючи.

07.06.2012



О Красо! Ти мене заполонила
І серце вкрала і за обрій занесла.
Душа проміння зоряне зловила,
Співала і співаючи ішла.
Летіла думка перед на крилах
І залишила сум в далеких снах.
О Красо! Де ти, недосяжная, вродилась?
Чи є тобі кінець, чи є межа?
Не маю права взнати твої тайни,
Не маю сили, красо, зрозуміть
Тебе. Стою перед тобою марно.
З зорі до ночі. З ночі до зорі.
Не вистачає серця осягнути
Всю глибину твоїх безмовних почуттів.
І ще – тебе не можна обманути,
А ти не обманеш і поготів.
І знову я прийду тоді до тебе,
Й свобода помисли усі вкраде.
І говоритиме із морем небо:
«Куди ж стежина сонячна веде?»

7 коментарів:

  1. Дуже талановита дівчинка!Нічим не гірше деяких сучасних визнаних поетів.Настя володіє не тільки багатою та яскравою уявою, вона вміє донести свої почуття!Дуже сподобалась мова та стилістика подачі.Чимось нагадує поетів рубежа XIX- XX століть.Натхнення та визнання тобі,Анастасія!

    ВідповістиВидалити
  2. Гарні вірші, чуттєві, хвилюючі, і я б навіть сказала - дорослі, як для такої дівчинки. Молодець, Настя!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Світлано Петрівно, з віршами Насті ви зможете ознайомитися в наступних публікаціях.

      Видалити
  3. Дуже гарні вірші... Саме такі особи дуже потрібні нашій державі... Успіхів, та творчого натхнення.

    ВідповістиВидалити
  4. Існують речі, які здатні підняти нам настрій і викликати велику порцію позитивних емоцій. Наприклад, тільки усмішка з'являється на устах, коли бачиш дитину, яка розповідає вірші. Тому, Настя, бажаю тобі тільки творчого натхнення, продовжуй писати. Молодець!

    ВідповістиВидалити