тих іскор божих творчого горіння.
Сяйне одна чи дві на покоління
метеоритним спалахом в імлі...
( Лідія Рибенко "Уласові Самчуку" )
Сто десять років тому, 20 лютого 1905 року, у селі Дермань Рівненської області, народився український Гомер ХХ століття, письменник - Улас Самчук.
Зовнішня канва життя Уласа Самчука нескладна і вкладається в кілька визначальних дат.
Улас був єдиною дитиною в сім'ї, який закінчив не лише школу, але й здобув вищу освіту.
Батько Уласа був заможним селянином і завжди мріяв про землю в необмеженій кількості, щоб бути справжнім "трудовим хазяїном ". Не дивлячись на те, що батько мав три класи народної школи, а мати знала лише три літери ( А - як кроківка; Ж - як жук; О - як калачик ), вони намагалися дати своїм дітям кращу освіту, хоча вищу освіту здобув тільки Улас.
Дитинство Уласа Самчука пахнуло землею, п'янким холодним подихом розораного чорнозему. У романі-трилогії " Волинь " письменник виповідає події життя своєї родини, пронизаної духом любові до власної землі.
Друкуватися почав рано. Під час навчання у гімназії він був редактором рукописних журналів "Юнацтво" і "Хвиля". Саме в журналі "Юнацтво" від 16 лютого 1922 року було надруковано його вірш "Не любити не можу свою я країну..."
Закінчити гімназію йому не довелося, так як письменник був покликаний до строкової служби в польській армії і проходив її в Західній Польщі. Перше оповідання "На старих стежках " опублікував у 1926 році.За політичними мотивами він залишив Польщу та переїхав до Німеччини.
Епічний твір "Волинь" Улас Самчук почав писати у 1931 році. Перша книга його трилогії "Куди тече річка" надрукували у львівському журналі "Дзвони". Успіх був несподівано великим і, головне, не згасав протягом усіх років публікації нових розділів роману. Про молодого талановитого прозаїка багато говорять у Львові і Варшаві, пишуть статті і рецензії у газетах і журналах про природний талант У. Самчука.
Львівське товариство письменників і журналістів ім. Івана Франка присуджує Уласу Самчуку премію.
Наприкінці 30-х рр. У. Самчук став головою Секції мистецтв - організації письменників і журналістів, яка боролася за незалежність Карпатської України. Він ненадовго переїхав до Хуста, відвідував безліч українських міст та сіл із патріотичними виступами.
В страшні роки війни письменник зустрівся в Україні зі своєю майбутньою дружиною, актрисою та сценографом Київської кіностудії, Т.Чорною-Праховою з якою ділив всі радощі і труднощі до кінця свого життя. Наприкінці 1943 року подружжя емігрувало до Німеччини.
1945 року Улас Олексійович очолив об'єднання МУР ( Мистецький український рух ), разом з І.Багряним, Ю.Шерехом, І. Костецьким та іншими митцями діаспори популяризували українську культуру за кордоном. Усього ж навколо організації об'єдналося понад сто українських письменників.
У 1948 році Улас Олексійович переїздить до Канади, де продовжує літературну та громадську роботу. У 1950 -1960 роки Улас Олексійович багато подорожував містами Канади та США, виступаючи перед українськими громадами.
Найкращим твором Уласа Олексійовича вважається роман "Марія", у якому розповідається про примусову колективізацію й голодомор тридцять третього року. Життя Марії - це доля України, проте письменник утверджує торжество життя в його найрізноманітніших проявах, навіть тоді, коли воно зависає над прірвою...
Помер Улас Самчук 9 липня 1987 року у Канаді. Похований на цвинтарі церкви святого Володимира українського поселення Київ поблизу Торонто.
0 комент.:
Дописати коментар