«Я дякую долі за те, що залишила мене в дитинстві» - такими словами розпочалась зустріч, яку організували працівники бібліотеки-філії № 1 з житомирською дитячою письменницею Марією Антонівною Пономаренко. Зустріч відбулася з учнями 1- 3-х класів у актовому залі колегіуму № 14.
«Народилась я в дуже мальовничому куточку на Хуторі між Левковом і Калинівкою, що неподалік Житомира. Післявоєнне дитинство в мене було голодне, проте, дуже щасливе. З п’яти років вже пасла корову на долині в яру, годувала кролів, допомагала по господарству, бо мама завжди була на роботі, в колгоспі. Починаючи з четвертого класу проживала у м. Житомирі, куди переїхала родина» - згадує Марія Антонівна.
Писати та видавати твори для дітей почала тоді, коли підросли сини - Руслан, Анатолій та Сашко. Працювала на той час у редакції радіомовлення та багатотиражці «Текстильник Полісся». Тоді казки, вірші, нісенітниці, загадки насипались, мов горох із стручка. Твори нашої землячки навчають малят любити своїх рідних, поважати старших, дбайливо та бережно ставитися до природи, виховують любов до України.
У ході зустрічі Марія Антонівна читала свої вірші, казки та загадки. Крім того презентувала письменниця нові збірки «Жовте сонечко городу», «На підвіконні сад цвіте», «У Ганнусі справ багато». Творчий ужинок письменниці вагомий - насьогодні побачили світ понад сто книжок авторки.
Для Марії Пономаренко було приємним сюрпризом декламування її віршів, абетки, казок читачами.
Письменниця під час зустрічі поділилась своїми творчими задумами. І хоча роки спливають хутко і думається про те, що можна було б зробити набагато більше, але Марія Антонівна вдячна долі за все що здобула в своєму житті. Наостанок Марія Антонівна побажала усім присутнім успіхів у навчанні, миру, злагоди, та побільше приємних, радісних зустрічей з книгою.
Зустрічі з такими відомими письменниками, як М. Пономаренко, на нашу думку, повинні відбуватися частіше і в усіх школах міста. На таких зустрічах можна чимало взнати нового та багато навчитися. Дякуємо.
ВідповістиВидалити