10 листопада 2015

Безцінний скарб народу

                               У чім твоєї мови сила?
                               А в тому, що вона
                               тебе людиною зробила,
                               в світ білий повела.
                               Вінчаний мовою твоєю
                               твій перший крик і крок.
                               І в небесах співзвучні з нею
                               переблиски зірок...
                               Що є для тебе рідна мова -
                               візьми собі на карб:
                               життя духовного основа,
                                безцінний, вічний скарб.
                
                                                  (Дмитро Білоус) 
Мова - душа кожної національності, коштовний скарб народу. Людина невіддільно пов'язана з мовою, від раннього дитинства й упродовж всього життя. Мова - це єдине знаряддя в пошуках Правди і Справжності. Людський досвід не замулюється завдяки її могутності. Мова - схованка невмирущості і мудрості народу.

 9 листопада українська спільнота відзначає День української мови та писемності. В цей день вшановують пам'ять Нестора-літописця, преподобного ченця Києво-Печерського монастиря.
Нестор-літописець — киянин, народився 1056 року. У сімнадцять років Нестор, за покликом душі, прийшов до Києво-Печерського монастиря і став послушником. Пізніше ігумен Стефан постриг Нестора в ченці,та призначив його дияконом.
Книжкова справа стала змістом його життя. "Велика буває користь від учення книжного, - говорив він, - книги навчають і вчать нас шляху до розкаяння, бо від книжних слів набираємося мудрості і стриманості... Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами ". Першими його життєписами були " Житіє Бориса і Гліба " та " Житіє Феодосія Печерського".
Преподобний Нестор належить до найосвіченіших людей Київської Русі кінця ХІ - початку ХІІ століття. Окрім богословських знань мав виняткові здібності до історії та літератури, досконало володів грецькою мовою.
Найвизначнішою працею Нестора-літописця є «Повість временних літ» — літопис складений у Києві на початку XII століття. Названа повість за вступним реченням "Ось повісті врємєнних літ, звідки пішла Руська земля...". У "Повісті врєменних літ" Нестор поставив перед собою завдання: грунтовно переробити виклад про найдавнішу історію Руської землі. Ця праця включала в себе ретельну пошукову роботу. З метою глибшого й повнішого пізнання своєї історії літописець відвідав Володимир-Волинський та Зимненський Святогірський монастирі. Наслідком подорожі стало включення майже в повному обсязі до " Повісті врємєнних літ" Волинського літопису. Нестор довів розповідь з літописних зведень кінця XI століття до 1113 року. Але творіння Нестора не дійшло до нас у первинному вигляді. За вказівкою князя Володимира Мономаха його двічі редагували у 1116 і 1118 рр. у Видубіцькому монастирі. "Повість" збереглася у редакції 1118 року. Нестор увів історію Русі в річище всесвітньої історії.
Упокоївся Нестор-літописець ймовірно у 1113 році.
У середині ХVІІІ німецький історик і філолог Август Шлецер вивчав давньоруські літописи, передусім "Повість времєнних літ". Праця А.Шлецера, у трьох томах присвячена Нестору. Результат вивчення "Повісті..." учений висловив дуже стисло - "чесний Нестор".

 
 
Шановні Чомусики та Читайлики, пам'ятайте, що наша писемність і мова - це невичерпна криниця знань, правди і мудрості. Вона, як добірне зерно, що засіває поле спілкування на теренах нашої незалежної України.

0 комент.:

Дописати коментар