Історія одного листування

Нещодавно,  перебираючи свій домашній архів, мені до рук потрапили вирізки з газет та листівки сорокарічної давності. Про ці листи я геть забула, але вони мені такі "дорогі", тому що це було моє дитинство.  А подія ця відбулася перед Новим роком....

Коли я була школяркою, то тривалий час листувалася з хлопцем із Німеччини. Проживав він у курортному містечку Лауша, що у Тюрингії.

Ліс, гори і помірний клімат зробили це місто придатним не тільки для відпочинку, але й для занять гірськолижним спортом.
За чудові краєвиди Лаушу, його можна назвати містом - Казкою. Не  вірите, а казка там  дійсно  живе, сама справжня  Різдвяна казка. Не маги і чарівники зробили Лаушу такою, а працьовиті і винахідливі люди, що там пррживають. Здавна місто славилося своїми склодувами. Багато вони виготовляли і різних ужиткових речей, і унікальних творів мистецтва. Але найбільше їх досягнення у тому, що вони першими у світі здогадалися зробити маленькі скляні кульки і прикрасити ними новорічну ялинку. Саме з Лауши почалася тріумфальна хода скляних ялинкових прикрас. Багато десятиліть поспіль Лауша залишалася єдиним виробником і постачальником ялинкових прикрас до всіх країн світу, де, звичайно, є традицією прикрашання новорічних ялинок. У наш час торгівля ялинковими прикрасами у місті триває круглий рік. Такого розмаїття ялинкових іграшок і скляної мішури деінде годі й шукати. Навіть, відвідавши Лаушу влітку, неодмінно потрапиш у вир дивовижної різдвяної казки.

Про це чудове, загадкове місто сорок років тому назад у своїх листах розповів Людвиг (так звали того хлопця, з яким я листувався). Він мав багато захоплень, займався лижним спортом і музикою. А ще він був дуже уважним. Одного разу його клас виграв спортивні змагання, і їх нагородили поїздкою до Балтійського узбережжя. По дорозі до кінцевого пункту призначення вони зупинялися у ряді міст з оглядовими екскурсіями. З кожного такого міста він надсилав мені листівку на згадку. Я була дуже здивована, коли чи не щодня у поштовій скринці лежала листівка з невідомого мені німецького міста.

Дивували і його подаруночки, вони були ну такими дівчачими!!!!

Мабуть, його мама була гарною порадницею для сина. На жаль через певний час листування з Людвигом припинилося.
Але хочу вам сказати, що листування з однолітками дає можливість розширити свій світ, дізнатися багато нового і цікавого, розповісти про себе і свою країну.
...Ідуть роки, змінюється світ, а паперлві листи залишаються живими свідками своєї епохи, її історією. Я розповіла про себе. Можливо, свою історію сьогодні почнеш писати і ти????